У Києві 8 грудня відбулась ХІV Міжнародна конференція “Ведення агробізнесу в Україні (DoArgo22)” від “Українського клубу аграрного бізнесу” та агенції UCABevent. На конференції зібралися представники влади та аграрного бізнесу, аби обговорити, як українські аграрії пройшли 2022 рік, який через російське вторгнення став для них справжнім випробуванням. А також — окреслили основні проблеми і задачі на наступний, 2023, рік.
Зокрема, основні виклики на наступний рік, за словами першого заступника міністра аграрної політики та продовольства України Тараса Висоцького, такі:
- оновити рішення уряду щодо критичної інфраструктури, з вимогою включити туди виробників сільгосппродукції, щоб аграрний сектор менше потерпав від наслідків російських атак та, відповідно, блекаутів;
- фінансування: наразі ведуться перемовини з міжнародними фінансовими організаціями щодо виділення коштів для українського аграрного сектору на 2023 рік;
- енергетичний виклик: аби бути менше залежними від зовнішніх чинників, українські аграрії вважають за необхідне більше уваги приділити розвитку біоенергетики в країні.
Ексміністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, президент Київської школи економіки Тимофій Милованов зробив невеликий макроекономічний огляд, під час якого наголосив, що у 2023 році аграрному бізнесу буде вкрай важливо розвивати взаємодію з органами державної влади та вміти довести, чому їхні компанії є важливими у ці непрості часи.
В свою чергу генеральний директор ІМК Алекс Ліссітса спрогнозував, що наступного року врожайність, залежно від регіону і культури, знизиться десь на 10-30%. В коментарі для “Паляниці” він розповів, як це може відобразитись на кінцевому споживачі в Україні:
“Україна буде забезпечена продуктами харчування і тут проблеми я взагалі не бачу. Які будуть ціни на продукти — це вже інше питання, і це вже залежить від зростання собівартості і від інфляції в цілому в Україні”.
Водночас, за словами Ліссітси, зниження врожайності і експорту української агропродукції значно відобразиться на, в першу чергу, бідних країнах Азії та Африки, які залежать від українського імпорту на 50-70%:
“Україна є глобальним гравцем на світовому ринку зернових та олійних культур, відповідно, якщо Україна не поставляє на світові ринки продукти харчування і сільгосппродукцію — це впливає на світову продовольчу інфляцію і на світове забезпечення. Тобто якщо Україна поставляє 10% своєї пшениці на ринок, це означає, що буде суттєве зростання цін на пшеницю, або на товари аграрного сектору в цілому. В першу чергу постраждають бідні країни Азії та Африки.
Про цей вплив всі знають, дуже багато дискусій ведеться на міжнародних майданчиках, щодо того, яким чином їх забезпечити. І, наскільки мені відомо, від уряду України уже є ініціативи щодо експорту в ці бідні країни за рахунок коштів Європейського союзу, і за рахунок так званого шляху солідарності”.
Тема експорту української сільгосппродукції та логістики — була однією з нагальних на форумі, адже через російську агресію ми не маємо можливості експортувати все через порти, як це було раніше, і доводиться шукати нові шляхи та рішення. Основною проблемою під час панельної дискусії з цього приводу виділили неспроможність європейської залізниці перевозити додаткові 120-130 тонн вантажів. Тож це питання буде ледь не головним викликом наступного року.
Окрема панельна дискусія була присвячена розвитку біоенергетики в Україні та можливостям, які вона відкриває для аграрного бізнесу. За словами Ліссітси в коментарі для “Паляниці”, наступні три-чотири роки від аграрного сектору буде досить величезний попит на біоенергетику. Але оскільки вона потребує значних інвестицій і часу, а страждає від блекаутів аграрний сектор уже зараз, поки що бізнес знаходить швидкі рішення у вигляді дизельних генераторів.
- український виробник біогазу “MHP Eco Energy” підписав контракт на отримання гранту від Єврокомісії, що допоможе налагодити виробництво біометану, який здатний стати замінником газу.