Біла Церква — одне з найбільших міст Київщини та важливий економічний центр регіону — сьогодні переживає непростий період трансформації. Тут поруч із історичними храмами працюють заводи, відкриваються нові індустріальні майданчики, створюються мистецькі простори та готуються масштабні проєкти житла для переселенців із Маріуполя. Саме цьому присвячений новий сюжет спецпроєкту інформаційного агентства Hronikers «ГРОМАДИ».
Промислове місто з великою історією
Біла Церква має майже тисячолітню історію, однак місто живе не лише минулим. Тут працюють підприємства різних галузей — від машинобудування до фармацевтики та харчової промисловості.
Серед відомих виробництв — завод «Трібо», який виготовляє гальмівні колодки, завод залізобетонних конструкцій, «БілоцерківМАЗ», що спеціалізується на сільськогосподарській техніці, компанія «Феррокерам», молочний комбінат та «Біофарма».
Однак останнім часом місто опинилося у центрі уваги через призупинення роботи єдиного в Україні шинного заводу. У квітні з підприємства звільнили близько 1200 працівників. Для громади це стало серйозним ударом, адже завод був одним із ключових роботодавців регіону.
Храми, історія та боротьба за духовний простір
Особливе місце в житті Білої Церкви займають історичні святині. Однією з головних архітектурних домінант міста є Спасо-Преображенський кафедральний собор, зведений у XIX столітті.
Поруч із ним — Микільська церква, будівництво якої свого часу розпочав гетьман Іван Мазепа. Храм має складну історію та нині готується до відновлення богослужінь.
У 2023 році навколо церковних споруд виникли публічні дискусії щодо їхнього користування. Після мітингів та рішень міської влади Спасо-Преображенський собор і Микільську церкву передали у користування Православній церкві України.
Сьогодні біля храмів розташована Алея зниклих безвісти та експозиції, присвячені полеглим українським військовим.
Пам’ять про війну та історія 72 бригади
Важливу роль у збереженні пам’яті про сучасну війну відіграє Білоцерківський краєзнавчий музей. Тут створені експозиції, присвячені 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців, бойовим медикам, обороні Київщини, Маріуполя та Бахмута.
Науковці музею після деокупації Київщини виїжджали до Бучі, Бородянки, Ірпеня та Гостомеля, звідки привозили предмети, що стали свідченням трагедії війни.
Окрема частина експозиції присвячена Маріуполю та жертвам теракту в драмтеатрі.
Мистецтво як спосіб пережити війну
У Білій Церкві мистецтво стало одним зі способів психологічної підтримки людей під час війни.
У Будинку органної та камерної музики після початку повномасштабного вторгнення поступово відновили концертну діяльність. Музиканти кажуть: класична музика допомагає людям хоча б на деякий час відволіктися від тривожної реальності та відновити внутрішню рівновагу.
Місто також активно прикрашають муралами. Місцеві художники створили вже близько двадцяти великих робіт, покликаних зробити міський простір емоційно теплішим.
Паралельно розвиваються гончарство, живопис та реставрація старовинних ікон. Митці переконані: творчість допомагає людям осмислювати складні події та зберігати внутрішню стійкість.
Нове житло для переселенців із Маріуполя
Сьогодні Біла Церква приймає переселенців із Маріуполя. Наразі в місті проживає близько 300 маріупольців, однак їхня кількість може суттєво зрости.
У місті планують реалізувати масштабний проєкт нового житла для ВПО. Йдеться про будівництво тисячі квартир на території близько 11 гектарів із використанням сучасних технологій Prefab та сталевого будівництва. Проєкт підтримують уряд України та Міністерство розвитку громад.
Учасники ініціативи пояснюють: саме Біла Церква має великий потенціал для інтеграції переселенців, адже місто активно розвиває індустріальні парки та потребує робочої сили.
Місто, яке будує майбутнє
Попри війну, економічні виклики та втрати, Біла Церква продовжує шукати нові можливості для розвитку.
Тут поєднуються:
- промисловість і сучасні виробництва;
- історична спадщина;
- пам’ять про війну;
- мистецтво та культура;
- нові соціальні ініціативи.
Саме тому Біла Церква сьогодні є прикладом громади, яка намагається не лише вистояти, а й формувати власне майбутнє навіть у найскладніші часи.
Читати також: Славутич — місто нових сенсів: від Чорнобиля до сучасних викликів | Спецпроєкт Hronikers «ГРОМАДИ»